Формування читацької компетентності

 

У наш час суспільство вимагає від особистості постійних змін, активних дій, формування вмінь оперативно адаптуватися до нових вимог, компетентно застосовувати здобуті знання, розвиватися та творити. Значно впливають на систему освіти стрімке зростання обсягу інформації, розвиток сучасних технологій, що потребують високого рівня сформованості не лише читацьких умінь, але й швидкості та якості розуміння прочитаного.

Сьогодні школа повинна озброїти учня способами оволодіння знаннями, які знадобляться йому протягом усього життя. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та звукові аналізатори. Читання пронизує всі сфери життєдіяльності людини, стає основою освітньої, пізнавальної, інформаційної, професійної діяльності, а також провідною навичкою самоосвіти людини впродовж життя.

Володіння читацькою компетенцією передбачає високий рівень розвитку як інтелектуальних, так і художніх здібностей особистості. Структуру читацької компетенції можна зобразити графічно, порівнюючи її з велосипедним колесом.

На поданій схемі техніка читання співвідноситься з покришкою колеса; розуміння слів та граматичних конструкцій співвідносяться зі «спицями», особистий досвід читача – з «віссю», а здатність читача перетворювати зміст тексту в свій особистий (смисловий, пізнавальний і творчий) досвід – з «ободом». Так само, як обід робить колесо – колесом, – ця здатність є найважливішою частиною читацької компетентності.

Таким чином, на схемі зображено відомі в психології і важливі для розуміння структури читацької компетентності положення про те, що читання передбачає наявність особистого досвіду (вісь), забезпечується роботою практично всіх вищих психічних функцій та нейропсихологічних структур (спиці), включає механізм перекладу літерного коду в коди усного або внутрішнього мовлення (покришка). Крім того, дана схема підкреслює підпорядкування всіх структурних компонентів читацької компетенції її головному, системоутворюючому елементу – здатності перетворювати зміст тексту в особистий смисловий і пізнавальний досвід читача.

Читання  настільки складний процес, що його важко визначити однозначно. Адже видів читання є дуже багато. І кожен з цих видів потребує вмінь, навиків, вправляння. А щоб набути ці навички, необхідна систематична, цілеспрямована, продумана робота вчителя на кожному уроці, незалежно від того, чи це урок читання, мови, математики чи природознавства.

Збагачення практики читання сприяє не довготривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам’ять краще зберігає те, що з’являється періодично, час від часу, а не постійно перед очима. Саме це створює подразник і запам’ятовується краще. А тому щодня, через певні проміжки часу, необхідно проводити невеликі за об’ємом вправи. Тобто тренуватися в читанні часто, порціями, по кілька хвилин краще, ніж читати 1-2 години без відпочинку.

Сам процес читання є складним, взаємопов’язаним процесом між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу бачити графічні символи, розуміти написане. На швидкість читання впливають багато факторів:  рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст, легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток вміння передбачати наступні літери, слово. Якщо послідовно приділяти увагу цим факторам, то швидкість читання збільшується на 50-100%.

 (Більше інформації про швидкочитання та засобах його розвитку тут: https://crazylibrarian01092017.blogspot.com/2021/03/blog-post.html ).

У формуванні читацької компетентності шкільна бібліотека має вирішувати такі завдання:

–      розвивати в дітей прагнення до читання;

–      формувати особисті мотиви читання з раннього віку;

–      навчити користуватися бібліотечним фондом;

–      інформувати, консультувати та допомагати читачеві у виборі книг.

Сучасна шкільна бібліотека має бути поряд з педагогом і координувати свою діяльність у напряму прищеплення культури читання, яка буде складатися з таких частин: формування інформаційної читацької компетентності;  самоосвіти, яка передбачає раціональні засоби роботи з друкованими виданнями та іншими інформаційними джерелами інформації; бібліотечно-бібліографічних знань, загальної культури учня.

Головне завдання популяризації бібліотечно-бібліографічних знань – це формування навичок користування друкованими виданнями, фондом бібліотеки, її довідково-бібліографічним апаратом. Задача бібліотекаря в тому, щоб навчити дітей користуватися передмовою, післямовою і коментарями до книги, робити записи про прочитане.

Шкільна бібліотека практикує таку форму виховання бібліотечно-бібліографічних знань, як бібліотечні уроки, що об’єднує різні форми роботи: це бесіди, огляди літератури, інтелектуальні ігри, турніри, літературні подорожі, ігротеки, різноманітні книжкові виставки, перегляди тощо.

До найважливіших напрямів покращення читацької компетентності варто віднести необхідність професійної взаємодії вчителів і бібліотекарів на термінологічному, змістовному, організаційному рівнях.

Варто зазначити, що традиційно в класних кімнатах початкових класів та чи інакше наявні своєрідні куточки читача. Про це свідчать  дані анкетування вчителів початкових класів: 82% учителів/-льок повідомили, що в їхніх класах є бібліотеки чи куточки читача. Ураховуючи цей факт та інше відповіді на питання анкети, автори дослідження простежили зв’язок успішності випускників початкової школи в читанні та практиками викладання літературного читання а закладах освіти.

На підставі аналізу було виявлено, що наявність бібліотечки або читацького куточка в класі безпосередньо не впливає на середній бал класу із читання. Так само виразно не впливає на успішність учнів та учениць наявність у класній кімнаті періодичних видань, що може свідчити, на думку науковців,  про те, що в початковій школі вчителі/-льки більше уваги приділяють книжкам, а на періодиці як джерелу інформації й потенційному засобу розвитку читацької спроможності учнів та учениць.

Разом із тим дослідники наголошують, що кількість книг у класі певним чином пов’язана з успішністю дітей, хоча й не істотно: чим більше книг, із якими можуть так чи так працювати учні та учениці в класі, тим вищий середній бал із читання.

Ці дані дають підстави припускати, що наявність в учнів та учениць початкової школи можливості обирати книжки для читання в класі може мати вплив на формування інтересу до читання і, таким чином, підвищувати рівень сформованості читацької компетентності.

До подібних висновків доходять і дослідники, які проводять міжнародне дослідження читацької грамотності випускників початкової школи PIRLS. Загальна тенденція, що була виявлена на підставі аналізу даних із багатьох країн світу у 2016 році, свідчить: що доступніша різноманітна література учням та ученицям завдяки наявності у класі бібліотеки чи куточка читача – то вища результативність дітей.

Сказане переконує в тому, що в межах освітнього процесу доцільно якомога активніше використовувати потенціал бібліотек різного рівня – класної, шкільної чи місцевої. Однак видається, що цей потенціал буде реалізовано лише за умови формування в учнів та учениць і їхніх батьків культури користування бібліотечними фондами й проведення систематичної роботи, яка б спонукала учнів звертатися до бібліотеки.