Подорож морем Преси

Ми живемо в 21 столітті, яке осучаснило наше життя різноманітною відеотехнікою, аудіо апаратурою, комп’ютерами. Можливо тому останніми роками невиправдано зменшився інтерес дітей та батьків до дитячих газет і журналів. Але зміна пріоритетів вимагає від дорослих та й дітей добору сучасних цікавих художньо та науково-пізнавальних творів, які й відповідали б таким критеріям: невеличкий обсяг (озвучування або прочитування за 3-5 хвилин), динамічність розвитку описаних подій, прозорість, доступність лексики, майстерність художнього оформлення. У пошуках такого матеріалу суттєву допомогу нададуть саме дитячі періодичні видання. А їх є чимало! Саме для того, аби ознайомити учнів із різноманітністю дитячих видань, підвищити інтерес до них бібліотекарки Світлана Власова та Інесса Заворотня завітали до учнів 3- го класу.

Протягом заходу учні не тільки дізнались про різноманітні дитячі журнали і газети, а ще й створили власні! 

Люди огортають людей.

 #Конкурс_СторіМейкер

«Щоб ти жив у часи змін» - одне із найстрашніших китайських прокльонів. І ХХІ століття демонструє, що це дійсно так. Катаклізми, війни, хвороби по всій планеті, постійні нововведення в повсякденному житті, стреси, струси та випробування. Випробування на людяність, перш за все. 

В українського гурту «Бумбокс» є пісня «Дощ», у якій є такі слова: «як люди огортають людей». На мою думку, саме ці слова якнайкраще описують волонтерство, бо волонтери саме «огортають» людей своєю турботою, допомогою та просто зацікавленістю.

Чомусь на наших теренах волонтерство було чимось далеким, незвичним: може тому, що слово таке «не наше», а може тому, що не офішували особливо те, що робили «за так». Ключовим в попередньому реченні є слово «було». Було до 2014 року. Ось тоді всі почули і дізналися про волонтерів, які дійсно «обійняли» всіх не тільки турботою й допомогою, а вірою і надією, що надихали.

2020 рік. Пандемія. Всі розгублені. Закриті в своїх оселях, думках, страхах. 

Страшно було всім, навіть найсміливішим. І знову яскравий промінчик надії, віри і добра – волонтери, що «огортають людей». І щоб не казали про черстве ХХІ сторіччя, ось ці промінчики добра, що огортають людей, доводять зовсім протилежне.

Історія знає багато прикладів волонтерства, надання допомоги без оплати чи якогось нагородження. Напевно, одним із найперших волонтерів можна вважати легендарного Прометея, потім перед нами постає постать Данко, потім вже реальна Марія Тереза, "Червоний Хрест", "Лікарі без кордонів" і ще, і ще, і ще. Їх багато, вони поруч, вони - це ми. Це ті, які попри власний страх та паніку їдуть під кулями та вибухами, аби врятувати. Це ті, які, наплювавши на власний комфорт, гроші та здоров’я, їдуть на край Землі, аби допомогти. Це ті, яких не може зупинити ні вогонь, ні цунамі, ні якась дивна хвороба, що пожирає людство, немов якась чорна діра.

Я декілька днів витратила на те, аби знайти ім’я першого волонтера під час пандемії - і знаєте що? Мені це не вдалось. Я думаю, що це тому, що добро - це не зараза, в якої можна знайти першоджерело, добро просто є, як сонячний промінчик, як веселка, як сонце, яке завжди з’являється на Великдень, незважаючи ні на що.

Знаю, трохи пафосно вийшло, але це те, що є, те, що я бачу і що відчуваю. Здавалося б: що такого в тому, аби відвезти пакунок з їжею та ліками власним батькам або бабусі з дідусем? Допомогти встановити якийсь застосунок для відеозв’язку? Врешті-решт, просто з ними поговорити? А якщо це не зовсім рідні, але все одно близькі люди? Двоюрідна тітка, що в дитинстві завжди заплітала найкращі коси, чи друг тата, що був і твоїм кращим другом, коли тобі було 8? Неважко, так? А якщо це сусідка, яка ганяла вас, малих, по двору, бо ви залізли на її дерево, а потім лікувала збиті коліна і частувала найсмачнішим варенням з чаєм? Як багато з вас зараз посміхається, згадуючи свою сусідку, друга, тітку, дядю? 

А зараз просто візьміть до рук телефон і зателефонуйте їм. Хіба це важко? Просто зателефонувати. Просто залишити пакет із смаколиками у двері. Просто розповісти, як пройшов ваш день, і дізнатись, що там із головними героями якогось серіалу. Витратити 10 хвилин часу і врятувати цим чиєсь життя.

"Люди огортають людей моїх...” Нам не треба жертвувати власною печінкою, як Прометею, або віддавати своє серце, як Данко. Достатньо лише нагадати, що ми, ви, не одинокі в цьому світі, що ми, ви, переживаємо все це разом і переживемо це разом! Як людство пережило чуму, “чорну смерть”, холеру, “іспанку”! Разом! Огортаючи один одного своєю турботою, присутністю, добрим словом, променем надії, стіною віри і ковдрою любові...

Інесса Заворотня

Всесвітній день дитини

 

Напередодні Всесвітнього дня Дитини, який щороку відзначається 20 листопада, бібліотекарка Світлана Власова завітала в гості до дітей третіх класів із заходом «Знаю права - виконую обов’язки!».

 Всесвітній День Дитини дуже важливий, щоб навчитися реалізувати свої права, дізнатися про нові способи висловлюватися і зробити так, щоб їхні голоси були почуті. На заході бібліотекари показили яскраві слайди о правах дітей.

Бібліотекарка показила яскраві слайди о правах дітей, а потім разом із учнями перелічила казки, в яких вони порушуються («Попелюшка», «Три ведмедя» та інші). Вихованці із захопленням розгадували загадки за цією темою, але більш за все учням сподобались розмальовки за допомогою яких були закріпленні знання о правах дитини.

На цьому захід не скінчився, Світлана Власова разом із вихователем ГПД Лідією Ердик пограли з дітьми в гру «Права є в законі», де потрібно було плеснути в долоні якщо закон о правах дітей такий є. Діти чітко зрозуміли, що на кожне право є обов’язок.

Міжнародний день терпимості (толерантності)

 Щорічно 16 листопада уся планета святкує Міжнародний день терпимості (або толерантності). Свято впровадила ЮНЕСКО у 1995 році на своїй Генеральній конференції; Міжнародний день терпимості закріплено в «Декларації принципів терпимості». У 1997 році ООН також вирішило святкувати цей день, посилаючись на власний Устав.

Міжнародний день толерантності є дуже важливим впровадженням, тому що, на жаль, в нашому світі зростає екстремізм (крайні погляди, методи дій) та ксенофобія (неприязнь до чужого). Свято закликає людей визнавати те, що всі ми різні, поважати особистість один одного – тільки так можна зберегти індивідуальність. Кожна людина може цінувати власні особливості так, щоб не відчувати ненависті до особливостей іншої людини.

Повна стаття

Як пояснити дитині, чому деякі діти не можуть бігати або говорити? Як донести думку про те, що важливо для людей з особливими потребами? Як дати зрозуміти, що вони відчувають і яким бачать світ? Підняти тему інклюзії чи толерантності в процесі виховання дітей вам буде простіше, якщо разом з ними ви подивитеся наступні анімації.

 

1. Маленька каструлька Анатоля/La petite casserole d`Anatole

Французькі мультиплікатори створили короткометражку, яка за допомогою метафори – каструльки, – допоможе навіть маленьким дітям зрозуміти, хто такі люди з особливими потребами та чому бути особливим – нормально.

 

2. Поза зором/Out of Sight 

Мультфільм, створений в стилі аніме, показує, що відчувають сліпі люди. У короткометражці навмисно посилений звук з метою продемонструвати той факт, що сліпі люди чують набагато чіткіше, ніж зрячі. А ще діти дізнаються про помічників особливих людей – чарівну паличку і собаку-поводиря.

3. Скарлет/Scarlett 

У центрі сюжету дівчинка на ім’я Скарлетт, якій діагностували саркому Юінга (рак кісток). Щоб врятувати їй життя, лікарям довелося ампутувати гомілку, і тепер Скарлетт змушена носити протез. Через це вона відчуває себе непотрібною і самотньою, а ще вона не може танцювати. Але одного разу мама, яка вірить у свою дочку, знову одягає на Скарлетт бальне плаття і малятко перевтілюється. Вона стає тією веселою дівчиною, з якою цікаво дружити й грати.

 

4. Тамара/Tamara

Ця зворушлива історія про глухоніму дівчинку на ім’я Тамара. Вона обожнює танцювати й мріє стати балериною. Попри глухоту, у неї чудова пластика і почуття ритму. Можливо, одного разу мрія Тамари здійсниться, адже її дуже підтримує мама. Переглянувши короткометражку, вам буде простіше пояснити дітям, наскільки особливим людям важлива ваша підтримка.

 

5. Вальсовий дует/Waltz Duet

У цій стрічці чудово все – і ідея, і сценарій, і 3D-анімація, і музика. Короткометражка розповідає про сестер-сіамських близнюків – Емілі і Елізабет. Вони цураються людей, не виходять на вулицю і ні з ким не спілкуються. Єдина радість – це гра на піаніно. Але одного разу молодий скрипаль, що проходив повз їхній будинок, чує приголомшливу мелодію. Сестри, боячись осуду, намагаються прогнати його, але хлопець не йде. Навпаки, починає підігрувати на скрипці. Мультик демонструє, як важливо приділяти увагу особливим людям, спілкуватися з ними і дружити.

 

6. Струни/Cuerdas 

Цей 11-хвилинний фільм іспанського мультиплікатора Педро Соліса в 2016 році удостоївся премії Гойя. Соліс присвятив його своїм дітям – дочці Алехандрі і синові Ніколасу. Ви побачите, наскільки сильно і на краще змінилося життя дівчинки Марії, коли вона познайомилася з особливим хлопчиком, у якого діагностували ДЦП. З українськими субтитрами.

 

7. Подарунок/The Present

Зворушлива історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя, а й навчитеся розуміти чужу, особливу історію. Короткометражка «Подарунок» (The Present) зібрала близько 50 нагород і була показана на більш ніж 180 фестивалях, після чого її творець, німецький мультиплікатор Якоб Фрей, виклав фільм у відкритий доступ.

 

8. Халабудка

Анімація, яку зняв українсько-вірменський режисер Манук Депоян у співробітництві з Наталією Гузеєвою. На запитання, про що його стрічка, режисер відповів просто: «Це про взаємини, про те, що найважливіше від усього – любов, повага, терпіння. Я вважаю, що діти з ранніх років мають розуміти, що таке толерантність. Важливо не лише легко спілкуватися з такими, як ти сам, а й вміти знайти спільну мову та поважати тих, хто від тебе відрізняється».

Освіта НоваДжерело:

День української писемності та мови

 Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Недарма, українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети та її звучання неймовірне.Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього.Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову. З року в рік наша мова збирає все більше справжніх прихильників. Вже з 1997-го року щорічно в Україні святкують День української писемності та мови 9-го листопада.

Повний текст статті

В Бахмутськом НВК № 11 бібліотекарки Інесса Заворотня та Світлана Власова разом із учнями 3-го класу відзначили це свято на свій лад - спочатку виокремили особливості нашої рідної мови, а потім практикувались в її використанні

Бахмут - краще місто на Землі!

 Ось і завершився щорічний Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек "Краєзнавство в шкільній бібліотеці: нові традиції та цінності" в Бахмутськом НВК № 11.

Протягом місяця, не зважаючи на дистанційне навчання, бібліотекарки Інесса Заворотня та Світлана Власова разом із вихователям груп подовженого дня Лідією Ердик та Світланою Макуєвою розповідали учням про наше прекрасне місто, його історію, символи, природу і екологію, грали в різноманітні ігри, як-то "Бахмут. Де це?", "Екологічний лабіринт", "Знайди символи" та інше. Також, в коридорі другого поверху діяла книжково-ілюстрована виставка "Історична подорож рідним містом", за допомогою якої всі бажаючі мали можливість дізнатись не тільки історію нашого краю, а й ще помилуватися красою нашого міста.