вівторок, 24 листопада 2020 р.

"Матір з дитиною піднімаються в Небо"

 




Найвідоміша картина про Голодомор українського художника Віктора Цимбала (1901-1968) «Рік 1933». Написана в 1936 році й презентована на виставці у Буенос-Айресі (Аргентина, Південна Америка), вона є чи не найпершим твором мистецтва про геноцид української нації.

Картина вважається вершиною досягнень митця в поєднанні глибокого історіософського змісту з дозрілою мистецькою формою. Це полотно — звинувачувальний присуд українця нелюдському сталінському режиму.
Віктор Цимбал зобразив тему Голодомору не ілюстративно, а символічно: померлі від голоду матір з дитиною піднімаються в Небо. Образи виражають порив угору і велич спокою вічності.



 


Народження і розвиток книги

 

Книги – це маяки в океані часу! Ці слова належать відомому німецькому філософу Артуру Шопенгауеру. І ми вважаємо що вони можуть слугувати своєрідним епіграфом до сьогоднішнього заходу. Ми пропонуємо вам за кілька хвилин пройти історичний екскурс від виникнення письма до появи друкованих творів.



Подорожуючи країнами, букви з каміння переходили на глину, з глини на папірус, з папірусу – на воскову дощечку, з воскової дощечки – на пергамент або бересту, з пергаменту – на папір.








Книги створювалися в монастирях. Їх переписували вручну. Це була повільна і кропітка робота. У цьому процесі було задіяно велику кількість переписувачів, палітурників, перекладачів, художників і навіть ювелірів. Написану книгу переплітали, палітурку оздоблювали коштовностями. Тому книги коштували дуже дорого. За одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі.

Винайдення друкарства стало одним з найбільших відкриттів тієї епохи. Друкарський верстат дозволив роботи безліч копій книги за короткий час. Винахідником друкарського верстата був один з жителів міста Майнца - Йоганн Гутенберг. Металеві бруски з опуклим зображенням букви або цифри на кінці – літери поміщали в складальну касу,  кожну букву в свій скриньку. Щоб ввести слово, брали з різних скриньок літери і клали їх на спеціальну дощечку з бортиками - верстатки. Набирали один рядок, за нею другий, третій ... Ось і готова ДРУКОВАНА ФОРМА. Залишається покрити її фарбою, зверху покласти аркуш паперу і міцно притиснути на верстаті. Лист видрукуваний.

Люди відразу ж оцінили новий винахід. У різних містах одна за одною стали відкриватися майстерні, а потім і цілі фабрики з виготовлення книг - ДРУКАРНІ.



пʼятницю, 20 листопада 2020 р.

День Гідності та Свободи

 День Гідності і Свободи відзначається щороку 21 листопада згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року. Його встановлено на честь початку двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Саме 21 листопада 2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Попрання законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України, якою власне і була Угода про асоціацію між Україною та ЄС, викликала обурення українців.

Для українського суспільства стало очевидним, що країна стрімко рухається до цілковитого авторитаризму з його зневагою до засадничих прав людини, тотальною корупцією, свавіллям правоохоронних органів, репресіями та терором. Саме це й змусило українців вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.

Події розгорталися стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, "коктейлів Молотова" і бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників.

Але найтрагічнішим було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад 2 тис. поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану.

Злочинна влада, падаючи, зробила все, аби потягти з собою у небуття і Україну, віддавши її на поталу "великому брату" – анексований Крим, війна на Донбасі, шалений супротив корумпованого чиновництва всередині країни, хронічна золота короста олігархату - все це реалії сьогоднішньої України.

Але варто також пам’ятати, що обраний українським народом шлях хоч і важкий, але незворотний – події, які почалися біля монументу Незалежності ввечері 21 листопада 2013 року, тривають і досі.

Періодичні видання

 Бібліотекарка Бахмутського НВК № 11 Світлана Власова завітала до учнів 4-х класів, аби розповісти їм про молодших братів та сестер книжки - газети та журнали. Учні не тільки ознайомились із різноманітними періодичними виданням, але й відчули себе такими собі видавцями власних видань.

















пʼятницю, 13 листопада 2020 р.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

 У листопаді 1995 року Генеральна конференція ООН прийняла декларацію принципів толерантності. На честь прийняття Декларації 16 листопада оголошено Міжнародним Днем толерантності. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва. Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (17 ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі".

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, “побутові війни”, кожному доцільно сформувати у собі толерантність, як рису характеру. А для цього необхідно:

·       бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

·       навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись, змінити в них те, що нам не подобається;

·       цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

·       зберігати “власне обличчя”, знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Ось яку «дієту» для тих, хто хоче стати толерантним, розробили психологи: 

понеділок: розмовляючи з людьми, дивитись їм в очі, привітатися з усіма;

вівторок: намагатися не нав'язувати нікому свою волю;

середа: зробити для когось добру справу так, щоб він не здогадувався, що добро йде від вас;

четвер: не виявляти до іншого такого відношення, яке ви не хочете відчути до себе;

п'ятниця: намагатися добре виглядати, говорити з усіма тихим голосом;    

субота: записати 5 позитивних якостей, що характеризують вас і вашого друга;

неділя: знайдіть 3 привода, щоб сказати «дякую» вашим близьким.

 Завжди є привід комусь сказати «дякую». Завжди є поруч хтось, хто потребує співчуття. «Співчуття править світом» вчить давньоіндійське прислів'я. «Чим достойніша людина, тим більшій кількості істот вона співчуває»,–стверджував великий філософ Ф.Бекон.



13 листопада - Всесвітній день доброти

 У багатьох країнах світу відзначається щорічний Всесвітній день доброти. Відзначати це свято вперше запропонували учасники волонтерського руху "За доброту", що виник в Японії у 1997 році. Датою для нього був обраний день відкриття у 1998 році в Токіо I-ї конференції Всесвітнього руху доброти.

Якщо вам потрібен привід зробити добру справу, ось він – Всесвітній день доброти. А блог Yakaboo підібрав для вас книги, які точно надихнуть долучитись до благодійників і зробити світ трошечки добрішим. 

Ідея книжки розпочалась із серії інтерв’ю «Про що мовчать…». Згодом журналістка Таня Касьян зібрала 13 історій жінок у збірку, яка переповнена емоціями. Вона спілкувалась із безпритульною, хворою на ВІЛ, жінкою з інвалідністю, онкологією, героїнею, яка пережила зґвалтування та багатьма іншими. До кожної історії видавництво підібрало навіть індивідуальний шрифт. У виданні є й чоловічий погляд на жіночі розповіді – такими коментарями оформлений кожен розділ. Авторка дуже хотіла, аби книга допомогла не поспішати засуджувати людей, а намагатись зазирнути у їхню суть. І Тані Касьян вдалось втілити таку мрію у життя.

Шведського письменника часто називають автором, який пише найдобріші книги. І не перебільшують. Всі його твори – про важливість добрих справ, любов, підтримку та віру у краще. Але серед них є найменша за обсягом і найдобріша за змістом книга – «Три новели». Оповідання про час – про його цінність і швидкоплинність. 

Новелу «Сделка всей жизни» Бакман писав напередодні Різдва 2016 року, її опублікували у місцевій газеті рідного міста автора Хельсінгборга. Місця, де відбуваються події, реальні. Головні герої – п’ятирічна дівчинка та успішний чоловік, які зустрічаються у відділенні онкології. А також жінка з чорним олівцем, яка відповідає за те, щоб всі пішли з життя своєчасно. І ось розпочинається торг… 

Другу новелу «И с каждым утром дорога домой становится все длиннее» автор опублікував у своєму блозі. Бакман просив читачів перевести будь-яку суму на благодійність, якщо оповідання їх зачепить. Читачів чіпляло… Це історія про дідуся-математика, який страждає хворобою Альцгеймера. Вона про те, що означає втратити пам’ять перш ніж втратиш життя. 

А ось третя новела «Себастиан і тролль» оформлена окремою невеличкою книжечкою. Вона про дитячу крихкість і вразливість. Її варто прочитати батькам і переказати дітям – так вона стає більш зрозумілою малечі, а дорослі по-іншому подивляться на тих, кого у суспільстві вважають «не такими». 

Коли на вулиці холодно, а сонечко виходить із-за хмар все рідше, почуваєшся трохи нещасним і чомусь запитуєш себе: «А як люди живуть у Данії, де 120 днів на рік йде дощ, сонця катастрофічно не вистачає і постійні вітри?» До того ж, при такому кліматі цій скандинавській країні якось вдається бути найщасливішою у світі. У чому секрет? Саме на це запитання й відповідає Мік Вікінг, директор Інституту дослідження щастя у Копенгагені. Виявляється, для датчан щастя у простих речах, серед яких – добрі справи і вдячність. 

Книга дуже просто й надихаюче написана, з гарними ілюстраціями. Чудова ідея для подарунку та читання зимового вечора, коли трохи сумно. 

Ця повість – дебют української письменниці Мії Марченко. Головна героїня Марта втрачає матір, переїздить до батька, який постійно працює, а його жінка більше заклопотана кольором манікюру, ніж дитиною. Марта сумує за мамою і відчуває себе самотньою. Але згодом розуміє, що внутрішній стан дуже змінюється, якщо ділитись з іншими добром. Дівчинка починає вірити, що «щастя можна знайти навіть у найтемніші часи, якщо не забувати обертатись до світла». Книга написана для підлітків, але дорослі також прочитають її із задоволенням. Крім того, у виданні неймовірні ілюстрації. 

Коли познайомився з добіркою американської журналістки, в якій 50 невеличких оповідань, то звертаєшся до неї постійно – коли сумно, страшно, опускаються руки, потребуєш віри у диво. Авторка пережила онкологію, намагалась примиритись з важкими спогадами дитинства, але згодом зрозуміла, що Бог не проморгав час її народження, а наділив її унікальним досвідом, яким варто поділитись з іншими. Регіні Бретт вдалось написати книгу, яка переконує: навіть у найтемніші дні неодмінно з’явиться добра людина, простягне руку допомоги і зможе втішити.

Якщо робити добро без любові, то й гріш ціна йому. Але чому ми любимо? Про це професорка антропології написала книгу. Авторка сканувала мозок різних пацієнтів і дійшла висновку, що здатність любити щільно вплетена у тканину людського мозку. Фішер знайшла відповіді на запитання: чому ми втрачаємо голову? що відбувається з почуттями подружжя під час багатьох років у шлюбі? як завоювати кохання і чи можливо його зберегти?

Історію майбутньої героїні своєї книги Ірина Тетера почула на одному з українських ток-шоу. Ефір присвячували львів’янці Мар’яні Калабай, яка під час третьої вагітності дізналась про діагноз «гостра мієлоїдна лейкемія». Жінка не тільки мріяла вижити, але й написати книгу про те, що їй довелось пережити. На жаль, жодна з цих мрій не здійснилась… Втім, Ірина Тетера погодилась утілити мрію Мар’яни й написала книгу замість неї – від першої особи. Ця історія не про безвихідь і смерть, а про любов, дружбу, добро і про те, що ніколи не потрібно опускати руки. Навіть у найстрашніші години життя. 

Ця збірка оповідань – дебют авторки. Здавалося б, Свідерська пише про дуже буденні речі, але у цьому її принадність. Після її книги ти починаєш вірити, що янголи – поруч. У наших будинках, квартирах по сусідству, на відстані телефонної розмови. Веселі й похмурі, неголені й в кумедних шапках. Книга нагадує про головні цінності – любов і добро. Вона «про людей, про побутове диво, про любов, про життя, про любов до життя, про нас, про вас, про надзвичайне у буденному, про відкриті очі, про здатність бачити серцем. Ця книга про надзвичайне. Бо янголи – це ми».


Інформація з https://blog.yakaboo.ua