8 травня - день Матері

 Мама — найголовніша людина в житті кожного. Наші матері дарують нам життя, а потім стають першим зразком для наслідування. Найтепліші спогади дитинства неможливі без мам — вони завжди рятують нас від хвороб та оберігають від неприємностей. До мами ми звертаємось тоді, коли потребуємо справді мудрої й доброї поради, в щирості якої не доводиться сумніватися. Зрештою, в найтяжчі часи, коли здається, що весь світ став ворожим, тільки материнська любов залишається безумовною й незмінною. Для вшанування всіх мам в світі існує добре й зворушливе свято — Міжнародний день матері, який відзначають щорічно в другу неділю травня. Це свято співпадає з Днем матері в Україні.

Більше про це свято тут

“Материнська неділя”, яку британці початку XVII століття святкували в четверту неділю Великого посту, стала одним з прабатьків свята. Традицією дня був особливий торт, який випікали спеціально до свята і прикрашали кульками з марципану.

Історія Дня матері тісно пов’язана з двома жінками: Енн Марією Рівз-Джарвіс і її дочкою Анною Джарвіс. У 1850-х роках в США через антисанітарні умови спостерігалася дуже висока смертність серед малюків. І місією свого життя Енн Марія, у якої з 13 дітей вижило тільки четверо, зробила допомогу іншим матерям: знаннями, грошима, розвитком медичної системи.

Її діяльність залишила яскравий відбиток в долях багатьох людей і не могла не вплинути на світогляд дочки. Після смерті Енн її донька Анна кілька років домагалася впроваждення Дня матері —  свята уваги, пам’яті та пошани до найголовнішої жінки в житті кожного.  Емблемою свята вона бачила білу гвоздику — улюблена квітку своєї мами. У 1914 році президент країни Вудро Вільсон здався під натиском Анни Джарвіс і підписав постанову, згідно з якою в Америці кожної другої неділі травня відзначають День матері. Незабаром після цього ряд країн підтримали ініціативу.

В Україну свято прийшло завдяки Союзу українок Канади ще в 1928 році, але через десять років радянська влада його скасувала. Офіційно День матері повернувся в нашу країну вже за часів незалежності в 1999 році.

Традиції святкування Дня матері в різних країнах світу

8 травня - День пам'яті та примирення

 «Ніколи знову» − гасло, яке асоціативний ряд сучасного українця прив’язує до Другої світової війни. Коли під цим гаслом вперше відзначали за європейською традицією Дні пам’яті та примирення 8-9 травня 2014 року, тривало протистояння у Маріуполі та антитерористична операція у районі міст Красний Лиман, Слов’янськ та Краматорськ. Хотілося якнайшвидшого завершення бойових дій на сході України, щоб ніколи знову не згадувати про війну. Але не судилося…

Це була найбільша в історії людства катастрофа, трагедія справді планетарного масштабу. За деякими даними, жертвами цієї війни стали понад 80 мільйонів людей. День перемоги над нацизмом є для більшості країн днем жалоби і пам’яті, днем, коли потрібно помовчати, згадати, помолитися та пообіцяти один одному, що нацизм більше ніколи знову не повернеться на нашу землю.

Головні книжки української літератури про Другу світову війну

Художня література

Безперечними лідерами серед авторів про Другу Світову є Олександр Довженко з його "Україна у вогні". Повість було написано у 1943 році, тобто у самий розпал війни. Її краще читати разом з його щоденниками 41-45 років – щоб розуміти ту драму, в якій знаходився сам письменник.

Друга постать – це Олесь Гончар з його новелістикою періоду Другої світової війни, наприклад, твір "Модри камень". На жаль, звичні для багатьох "Прапороносці" чи "Людина і зброя" – це надто заідеологізовані тексти, і вони не дають об’єктивного погляду на події війни.

Ще одним тогочасним письменником, творчість якого вважають однією з вершин української лірики ХХ століття є Леонід Первомайський. Другу світову він пройшов як воєнний кореспондент. Окрім письменницької діяльності вів радіоефіри, які дуже подобалися фронтовикам. Цікаво, що за походженням Леонід Первомайський (справжнє ім’я Ілля Гуревич) був євреєм і українська мова письма була його свідомим вибором, не таким очевидним на той час.

Щодо сучасної поезії є збірка Маріанни Кіяновської "Бабин Яр Голоси" – вона про інший вимір тих подій, і цього року отримала Шевченківську премію. Це та література, яку також дуже важливо читати, щоб зрозуміти, чим ще була Друга світова, якої для багатьох читачів можливо ще не існувало.

Документальна література часів Другої світової

На думку спадає "Щоденник" Аркадія Любченка. Він був у двадцяті роки членом угруповання "ВАПЛІТЕ". І цей щоденник 41-45 року вийшов друком вже в еміграції. Цей текст є в чомусь дуже проникливий, надзвичайно цікавий своєю документальністю, тому що там точно і детально фіксує цей період його життя. Це історія людини, яка з приходом німецьких військ не поїхала в евакуацію. Він залишився в Харкові. Пізніше поступово просувався на захід разом з маленьким сином.

Є цінними спогади Юрія Шевельова "Я-мене-мені… (і довкруги)". Вони написані пізніше, проте цей період окупації і просування на захід в чомусь перегукується зі "Щоденником" Любченка. Шевельова цікаво читати ще й з позиції розуміння, як жилося представникам культурного світу: чим вони займалися в цей період, що відбувалося з цими людьми. Так є цікаві пасажі про Олеся Гончара, який був учнем Юрія Шевельова.

Також цікавим є документальний роман Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр". Це спогади очевидця, який дитиною був у Києві і дуже детально у 60-их роках описав те, що відбувалося в нього на очах. Це досить складна для читання, але важлива література про Другу світову війну в українському контексті.

Читайте також

"Воля народам, Воля людині". Феномен УПА як третьої сили у Другій світовій війні"

"Українців намагалися використати усі учасники війни". Володимир В’ятрович про Другу світову"

Більше інформації тут

Радимо всім подивитися виставку «Українська Друга світова»

А також продивитися:

 “Україна в роки Другої світової війни (1939–1945)”. Набір електронних інтерактивних листівок: https://uinp.gov.ua/informaciynimaterialy/vchytelyam/lystivky/ukrayina-v-roky-drugoyi-svitovoyi-viyny-1939- 1945;

❖ Настільна гра “УПА – відповідь нескореного народу”: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalni-igry/nastilnagra-upa-vidpovid-neskorenogo-narodu;

❖ Відеоісторія “За що боролася УПА?”: https://uinp.gov.ua/informaciynimaterialy/vchytelyam/videolekciyi/cykl-vchymo-istoriyu/za-shcho-borolasyaukrayinska-povstanska-armiya;

❖ Виставка “Українська Друга світова”: https://uinp.gov.ua/vystavkoviproekty/vystavka-ukrayinska-druga-svitova;

❖ Виставка “УПА – відповідь нескореного народу”: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-upa-vidpovid-neskorenogonarodu;

❖ Виставка “Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистські концтабори”: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-triumflyudyny-meshkanci-ukrayiny-yaki-proyshly-nacystski-konctabory;

❖ Брошура “Україна у Другій світовій війні”: https://uinp.gov.ua/elektronnivydannya/ukrayina-u-drugiy-svitoviy-viyni;

❖ Книга “Війна і міф” про Другу світову війну (англомовний варіант): https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/knyga-viyna-i-mif-pro-drugu-svitovuviynu-anglomovnyy-variant;

❖ “Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Путівник для вчителя: збірник навчально-методичних розробок шкільних занять на основі віртуальної виставки та документального фільму”: https://uinp.gov.ua/elektronnivydannya/babyn-yar-pamyat-na-tli-istoriyi;

❖ Серія плакатів “Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової”: http://www.memory.gov.ua/page/zhinochi-istorii-drugoi-svitovoi;

❖ Сайт, присвячений Другій світовій війні: http://www.ww2.memory.gov.ua/. Він містить інформацію про ключові події, постаті, карти, інфографіку, фотогалерею, відеоролики й електронні видання про війну, підбірку фільмів “20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну” та інші проєкти.