Досвід роботи


Матеріали з досвіду роботи





Матеріали з досвіду роботи

завідувача бібліотекою

Бахмутського НВК № 11

Заворотньої Інесси Олегівни




ЗМІСТ

ВСТУП

1 МЕДІАКУЛЬТУРА В БІБЛІОТЕЧНОМУ ПРОСТОРІ

1.1 Теоретична основа. Медіакультура, Інформаційна культура, інформаційна компетентність

1.2 Роль бібліотеки у формуванні медіакультури

1.3 Модернізація шкільної бібліотеки для формування медіакультури

1.4 Висновок

2 ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЧИТАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Культура читання

2.2 Роль бібліотеки у формуванні культури читання

2.3 Формування культури читання в процесі проведення бібліотечних уроків.

2.4 Висновок

3 ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

3.1 Розвиток інформаційно-цифрової компетентності учнів Нової української школи в межах роботи шкільної бібліотеки 

3.2 Формування інформаційно-цифрової компетентності  під час бібліотечних уроків

3.3Висновок

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ






ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в тому, що початок третього тисячоліття відзначається серйозними негативними тенденціями в культурі, серед яких – глобальне падіння інтересу до читання, особливо серед молоді. Читання як засіб отримання інформації та необхідна передумова інтелектуального розвитку поступово втрачає свою актуальність поряд із телебаченням та електронними комунікаціями. За даними соціологічних досліджень для 73% населення країни читання не є провідним інтересом, а кожен четвертий українець не відкриває книг взагалі.

Перетворення сучасного суспільства в інформаційне диктує перш за все, проблему формування інформаційної компетентності особистості, яка є в майбутньому запорукою її трудової діяльності. Сучасна людина повинна не тільки вміти читати, а й швидко та вільно орієнтуватися в потоці усної та письмової інформації. Головним на сьогодні залишається вміння вчитися, самостійно знаходити інформацію, оцінювати її, обробляти, аналізувати та створювати якісно нову. Інформаційна компетентність дозволяє людині бути успішною в сучасному інформаційному суспільстві, реалізувати оптимальні рішення в різних сферах діяльності.

В основі інформаційної освіти покладено розуміння того, що інформація – головний ресурс людського суспільства, яка необхідна для прогресу і загальнокультурного росту, а вміння добувати її, обробляти, використовувати, інтерпретувати – складові компоненти інформаційної культури.

Об'єктом дослідження в нашій роботі виступає  інформаційно-освітня середа бібліотеки загальноосвітньої установи.

Предмет дослідження: діяльність сучасної шкільної бібліотеки по формуванню інформаційної середи освітньої установи.

Метою роботи є: теоретичне обґрунтування ролі шкільної бібліотеки в формуванні медіакультури учнів.

Мета передбачає рішення наступних задач:

1. Визначити міру опрацьованості досліджуваної проблеми в теорії і практиці;

2. Виявити особливості діяльності бібліотеки загальноосвітньої установи;

3. Намітити перспективи подальшого розвитку в розв'язанні заявленої в роботі проблеми.




1 МЕДІАКУЛЬТУРА В БІБЛІОТЕЧНОМУ ПРОСТОРІ



1.1 Теоретична основа. Медіакультура, інформаційна культура, інформаційна грамотність

Збільшення потоку інформації в останні роки вимагає від людини сформованості інформаційних умінь – умінь знаходити, запам’ятовувати та використовувати інформацію.

У програмі розвитку освіти України до значущих віднесено проблему формування у підростаючого покоління медіакультури, пізнавальної самостійності. Прагнення до знань, до пізнання світу повинно стати однією з важливих потреб людини.

Термін "медіакультура" може розумітися також як:

· сукупність матеріальних та інтелектуальних цінностей у сфері медіа, а також історично визначена система їх відтворення та функціонування в соціумі;

· по відношенню до аудиторії медіакультура може виступати системою рівнів розвитку особистості людини, здатної сприймати, аналізувати, оцінювати медіатексти, займатися медіатворчістю, засвоювати нові знання у галузі медіа.

На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Отже, сучасна медіакультура — це особлива нова форма медіакомунікації, яка проникає в усі сфери життя людини: бізнес, освіту, політику, культуру. Віртуалізація, ігрофікація, неієрархічність, бліцкомунікація, персоналізація зумовлюють процес сучасних культурних змін. Нові медіа трансформують медіакультуру, вони впливають не лише на традиційні засоби передавання інформації, а й на весь спектр соціальних комунікацій, змінюючи їх форму і зміст, а також впливаючи на повсякденне життя.

Зражевська Н.І., доктор наук із соціальних комунікацій, виділяє такі функції медіакультури при здійсненні соціальної комунікації: інформативна, комунікативна, нормативна (ідеологічна), релаксаційна (розважальна), креативна (перетворення світу, або естетична функція), функція контролю, функція соціального конструювання реальності, посередницька (інструмент управління), функція соціального примусу, функція ідентифікації, маркетингова функція, компенсаційна функція, функція передавання культурної спадщини, функція кореляції, функція мобілізації.

Медіакультура розглядається як складова загальної культури особистості, а інформаційні уміння як загальнонавчальні, що є основою для успішного засвоєння всіх навчальних предметів, дають можливість людині вільно орієнтуватися в потоці інформації.

Співвідношення між інформаційною та медіа- культурою можна зобразити за допомогою кіл, де кожне з понять є невід’ємною  частиною іншого.


Медіакультура особистості входить до складу інформаційної культури, яка своєю чергою є часткою комунікаційної культури, а та ­– складовою загальної культури особи.

Інформаційна культура — систематизована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійснення інформаційної  діяльності, спрямованої на задоволення як професійних, так і непрофесійних потреб

За іншими джерелами, інформаційна культура — це:

· здатність долати інформаційні перешкоди та вільна орієнтація в інформаційному середовищі;

· культура взаємодії суб’єкта з інформацією;

· система поглядів людини на світ інформації;

· досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, рівень створення, збирання, збереження, перероблення та передавання інформації.

Складові інформаційної культури:

• уміння сформулювати запит, цілі своєї роботи;

• самостійний пошук джерел інформації;

• оцінка і відбір інформації;

• грамотність переробки інформації, уміння виділяти головне;

• засвоєння інформації;

• створення якісно нової інформації;

• представлення, подача інформації.

Інформаційна культура включає оптимальні способи поводження з будь-якою інформацією та її представлення у вигляді, зручному для подальшого використання для вирішення теоретичних і практичних задач; технології виробництва, збереження, аналізу, пошуку та передачі інформації; розвиток системи навчання і підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації у професійній діяльності та побуті. Опанування інформаційною культурою — шлях до універсалізації якостей людини, який сприяє розумінню самого себе, свого місця і своєї ролі, переосмисленню своєї діяльності.

Інформаційна культура формується на базі інформаційної грамотності, яка вже давно є невід’ємною частиною загальної і спеціальної освіти, адже без інформаційної грамотності не може бути повноцінної всебічної безперервної освіти.

Інформаційна грамотність – наявність знань і умінь, потрібних для:

· правильної ідентифікації інформації, необхідної для виконання певного завдання або вирішення проблеми;

· ефективного пошуку інформації; організації, перетворення, інтерпретації   та аналізу знайденої інформації (наприклад, після скачування з Інтернету);

· оцінки точності та надійності інформації;

· дотримання етичних норм і правил користування отриманою інформацією, у разі необхідності представлення або передачі результатів її аналізу та інтерпретації іншим особам;

· подальшого застосування інформації для здійснення певних дій і досягнення певних результатів».

В сучасному світі неможливо бути інформаційно грамотним без медіаграмотності.

Медіаграмотність – набір компетентностей, необхідних для активної й усвідомленої  участі в житті медійного суспільства, сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив.

Відповідно до принципів ЮНЕСКО, «кожен громадянин є творцем інформації/знань. Кожен має право на доступ до інформації та право на самовираження. Медійна та інформаційна грамотність має бути для всіх – і для чоловіків, і для жінок, – і тісно пов’язана з правами людини». Саме тому, що кожен має право на самовираження, і потрібна медіаграмотність. Адже інформації стало дуже багато, тому потрібно уміти її фільтрувати. Безперечно, кожен має право на власну думку і її висловлення, але через інформаційний шум не всі є почутими.

Міжнародна організація ЮНЕСКО опублікувала п’ять принципів медійної та інформаційної грамотності (Laws of Media and Literacy, MIL). Згідно з ними, «інформація, комунікація, бібліотеки, медіа, технології, інтернет мають використовуватися суспільством критично. Вони рівні за статусом, і жодне з цих джерел не варто вважати більш значущим, ніж інші».

Медіаінформаційна грамотність – МІГ (mediaandinformationalliteracy – MIL) – сучасна стратегія ЮНЕСКО, яка полягає у поєднанні традиційних концептів «медіаграмотності» та «інформаційної грамотності» в спільний концепт МІГ, що позначає комбінований набір компетенцій (знань, навичок і відносин), необхідних на сьогоднішній день для життя і роботи.

Медіа- та інформаційна грамотність — це система  знань, здібностей і сукупностей навичок, необхідних для розуміння того, яка й коли потрібна інформація, де та яким чином її отримати, як об'єктивно оцінити й організувати цю інформацію, як її етично використати.

Медіа- та інформаційна грамотність передбачає комфортне використання всіх типів інформаційних ресурсів: усних, друкованих та цифрових.

Медіа- та інформаційна грамотність є фундаментальним правом людини в цифровому суспільстві та взаємозалежному глобальному світі, яке забезпечує активізацію соціальної участі.

Медіа- та інформаційна грамотність тісно пов'язана з навчанням упродовж усього життя.

Тематичні категорії навичок медіа- та інформаційної грамотності:

·       використання інформації;

·       відносини в медіасередовищі;

·       мова медіа;

·       творче використання медіазасобів;

·       етика й цінності в інформаційному та медійному середовищі;

·       безпека в інформаційному та медійному середовищі;

·       право в інформаційному та медійному середовищі;

·       економічні аспекти медіа.



1.2 Роль бібліотеки у формуванні медіакультури 


Інформаційне середовище, що нас оточує, перебуває в стані «інформаційного вибуху», який можна охарактеризувати, з одного боку, постійним зростанням ролі інформації в соціальних відносинах, а з іншого – її невпорядкованістю, безмежністю та надмірністю. Почуватися комфортно в таких умовах можуть лише ті люди, які володіють комп’ютерною, медійною, інформаційною та бібліотечно-бібліографічною грамотністю, а також навичками критичного осмислення тексту. У той же час, якщо формування комп’ютерних та бібліотечно-бібліографічних компетенцій передбачено  освітніми стандартами, і навчальними програмами, то питання медійного та інформаційної грамотності актуалізовано відносно нещодавно у зв’язку з ухваленням Концепції впровадження медіаосвіти в Україні. Цей новий освітній напрям спонукає шкільні бібліотеки переосмислювати свої завдання та функції, аналізувати рівень професійної підготовки співробітників, його відповідність потребам і цілям медіаосвітнього процесу, напрацьовувати дієві методи та технології формування медіаграмотності учнів.

Набуття сучасною дитиною навичок орієнтування в інформаційному й медійному просторі є завданням актуальним, першочерговим. Сучасні бібліотеки використовують у своїй роботі з сучасними читачами різноманітні медіаресурси, з допомогою яких поступово формується і розвивається нова інформаційна освіта – медіаосвіта.

Медіаосвіта — частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії з сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Світова практика демонструє активну позицію бібліотек у розбудові системи медіаосвіти. Основним завданням сучасних бібліотекарів на шляху розвитку медіаосвіти є формування у читачів цілого комплексу умінь, а також пошук форм і умов його реалізації.

Найбільш оптимальними сферами, де може проводитись медіаосвітня робота бібліотекаря є:

• сфера забезпечення інформаційної безпеки особистості, тобто вміння орієнтуватися в медіапросторі, грамотно здійснювати пошук, боротися з ефектами медіавірусів;

• сфера пошуку інформації – вміння складати пошукові запити, відбирати і фільтрувати інформацію, зберігати і змінювати її за заданими параметрами;

• сфера сприйняття та інтерпретації медіатексту – сприйняття, розуміння, освоєння контексту, вміння сприймати концепцію і прихований сенс медіатексту, вміння вибудовувати свою концепцію з приводу отриманої інформації;

• сфера медіатворчості – створення власних медіатекстів як самостійно, так і в співавторстві;

• практичне освоєння медіапростору – вміння дотримуватися етики спілкування в медіапросторі.



1.3. Модернізація шкільної бібліотеки для формування медіакультури


Сьогодні суспільство та освітня сфера переживає епоху суцільних і кардинальних змін та реформування. Відповідно до визначених завдань щодо програми розвитку освіти та концепції побудови Нової української школи (НУШ) окреслено основні компетенції, якими повинні володіти учні завдяки навчанню у школі. Серед них найважливішими є здатність до пошуку та засвоєння нових знань, зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, пріоритетним є і навчання протягом життя. Значна роль у цьому відведена саме шкільним бібліотекам, які повинні навчити учнів самостійно здобувати знання та орієнтуватись в інформаційних потоках і ресурсах, не розгубитися в масштабному інформаційному просторі та використовувати ці навички в дорослому житті. Особливої ваги при цьому набувають комп’ютерні та інтернет-технології. Сьогодні стоїть нагальне завдання комп’ютеризувати навчальний процес та cтворити умови для якісного і комфортного отримання знань. Але, на жаль, в основному бібліотеки закладів загальної середньої освіти ще не завжди відповідають вимогам сучасності. Теоретичні засади розвитку шкільних бібліотек та їх сучасний напрямок і вектор визначено як на державному рівні, так і бібліотекознавцями-фахівцями, але на заваді, як завжди, стоїть недостатнє фінансування бібліотек. Ознайомлення зі Стратегією розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України» дало поштовх для визначення кола першочергових змін, які потрібно провести в бібліотеці Бахмутського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 – багатопрофільний ліцей» Бахмутської міської ради Донецької області (Бахмутський НВК № 11).

Завдяки проекту Європейського інвестиційного банку триває капітальна реставрація будівлі школи, що дозволить оновити й приміщення шкільної бібліотеки, а саме оновляться вікна, двері, стеля, стіни й навіть підлога. Але, окрім оновлення приміщення, необхідні й зміни у змісті роботи бібліотеки, щоб зацікавити школярів інтенсивно використовувати бібліотеку, щоб вона для них стала тим місцем, куди вони йдуть із задоволенням. Тому, поки тривають ремонтні роботи проведено опитування читачів щодо їх бачення майбутнього бібліотеки, необхідних послуг та потреб з метою визначення майбутніх змін та перетворень у книгозбірні.

Найголовнішим висновком опитування є те, що читачі мають бажання відвідувати бібліотеку і пропонують її модернізувати та оновити бібліотечний простір, створити умови для отримання інформації, в т. ч. й в електронному вигляді, запровадити активне використання комп’ютерних технологій, читачі мають бажання створити в бібліотеці комфортний простір, релакс-зони, умови для ігор та спільних заходів з однодумцями тощо. Останнім часом у шкільних колективах гостро постає проблема булінгу, самотності, невпевненості молоді, низької соціальної активності, тому читачі запропонували створити в бібліотеці своєрідну територію єдності, щодо вирішення окреслених вище проблем.

Опитування спонукало до пошуку ресурсів для реалізації окреслених читачами побажань та очікувань від оновленої бібліотеки. Зрозуміло, що за бюджетні асигнування цього реалізувати не вийде, тому було розпочато аналіз різноманітних конкурсних проектів, які б дозволили разом із учнями вирішити питання омріяних змін в книгозбірні.

Перший досвід участі у проектах, на жаль, був не досить успішним. Разом з адміністрацією школи та учнями було розроблено проект «Сучасним дітям – сучасна бібліотека» для участі в міський програмі Громадський проект бюджету участі, але, на жаль, проект не зібрав необхідної кількості голосів для фінансування. І все ж таки, це не стало на заваді, а тільки додало азарту щодо пошуку ресурсів для оновлення бібліотеки. Тому влітку, коли у учнів канікули і вони мають більше вільного часу, колективом бібліотеки разом із учнями старших класів шляхом брейнштормінгу було розроблено власне бачення майбутнього та потреб бібліотеки, що в подальшому стало основою для майбутнього проекту. Це дозволило представнику бібліотеки взяти участь в освітній програмі «Сходини» за підтримки Проекту «Зміцнення громадської довіри», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. Результатом участі в цій освітній програмі стало розроблення проекту #NewLibrary. За умовами освітньої програми проекти, що були розроблені, розміщуються на краудфаундинговій платформі GoF і, якщо заклад освіти протягом двох місяців зможе провести успішний фандрайзинг, тобто зібрати більше половини від загального бюджету, то проект буде дофінансовано спонсорами програми. Проект #NewLibrary успішно впорався з поставленим завданням. До фандрайзингу активно долучались учні, батьки, громадські організації. Команда проекту зверталась до різноманітних спонсорів, активно ділилась інформацією щодо проекту на сторінці Facebook закладу освіти, проводила різноманітні акції на підтримку. Таким чином, спільними зусиллями було зібрано 28 857 грн із загальної вартості проекту 53 857 грн. (детальніше про проект можна знайти інформацію за посиланням: https://gofunded.org/campaigns/newlibrary/). Завдяки цьому бібліотека має придбати планшети, настільні ігри, комплект виставкових стендів, комп’ютерний стіл, комплект дитячих столів, стелажі тощо. Все це стане основою для створення медіа-центру та медіа простору в бібліотеці, що забезпечуватиме та надаватиме інформаційно-бібліотечні послуги, а саме: проведення інформаційних перерв, бібліотечних уроків та заходів, уроків інформаційної безпеки, курсів самоосвіти, допомогу у виконанні домашніх навчальних завдань, консультування та допомогу у підготовці до конкурсів, олімпіад, ДПА, ЗНО тощо.

Успішний досвід спонукав до подальшого пошуку можливостей та надав своєрідного азарту в цій діяльності. Тому, наступною такою можливістю стала участь у проекті соціальної згуртованості Проекту розвитку Організації об’єднаних націй (ПРООН) задля створення в бібліотеці території єднання, що є вкрай актуальним для бібліотеки.

Всім відомо, що хворобою сучасності є самотність. Статистика останніх років свідчить, що українці опинилися серед найсамотніших народів у Європі. До того ж, на нашу думку, безліч конфліктів виникає саме через те, що люди не спілкуються один з одним, повністю покладаючись на стереотипи та думки, що їм нав’язуються телебаченням, інтернет-мережею, ЗМІ та мас-медіа. На заваді спілкуванню стоїть і тотальна мобілізація та інтернетизація як молоді, так і дорослих, але все ж таки це переважно проблема молоді та дітей. Тому, впевнені, що така територія єднання необхідна не лише в шкільних бібліотеках, а й у публічних. В чому полягає сутність проекту території єднання? По-перше, це послуги медіатора (тобто посередника) для вирішення конфліктів. У Бахмутський НВК № 11 вже працює шкільна служба порозуміння, до якої входять як учні, так і педагоги, тому і бібліотека зможе активно долучитись до цього процесу, що сприятиме вирішенню конфліктних ситуацій. По-друге, це проведення уроків толерантності, що виховуватимуть толерантне ставлення до людей, тварин, природи тощо. І по-третє, проведення спільних заходів для різних вікових груп або учнів з різних класів і шкіл, тобто своєрідне єднання з іншими. Таким чином територія єднання представлятиме комплекс таких заходів та послуг: медіація, уроки толерантності, виховні та просвітницькі заходи, тренінгові заняття, години спілкування, тематичні дні, акції, квести тощо. І бібліотека створює для цього спеціальні відповідні умови, а допомагає в цьому співпраця за проектом ПРООН, яка дозволила придбати в рамках проекту некаркасні меблі, ноутбуки, проектор, мультимедійний екран, кафедру з формулярною тумбою. Тобто участь у проекті дозволила отримати необхідне матеріально-технічне забезпечення для відповідної території єднання, а змістовне наповнення буде забезпечувати бібліотека разом з педагогами та учнями.

Підбиваючи підсумок, зауважимо, що попереду ще багато роботи і планів щодо запровадженням сучасних форм роботи. Після завершення ремонтних робіт очікується й оновлення діяльності бібліотеки, яка не чекала та не гаяла часу, а докладала неймовірних зусиль щодо майбутнього змістовного оновлення. Таким чином, після завершення ремонту шкільна бібліотека модернізує бібліотечний простір, оновить матеріально-технічне забезпечення завдяки участі у проектній діяльності та організує роботу в трьох пріоритетних напрямках: створення та забезпечення роботи медіа-центру та медіа-простору; організація роботи релакс-клубу з різноманітними релакс-послугами; облаштування території єднання та проведення змістовної роботи щодо толерантності та соціальної активності молоді. 


1.4 Висновок

Ми живемо в світі, який все більше насичується інформацією. Чи зможе сучасна людина вижити в умовах глобального технологічного та інформаційного буму? Чи не виявиться вона «гвинтиком» або «людиною однієї кнопки» в руках тих, хто здатний маніпулятивно-грамотно продукувати контент і впроваджувати у свідомість потрібні смисли?

Для сучасної людини вміння критично сприймати інформацію, вміти її аналізувати, визначати, чи не є ця інформація маніпулятивною – одна із найцінніших життєвих компетенцій, які дозволяють адекватно сприймати навколишній світ і ухвалювати правильні рішення. Без таких вмінь людина стає практично беззахисною від маніпуляцій, які змушують її чинити супротив власних же інтересів – в інтересах тих, хто подає інформацію.

Володіти навичками критичного мислення – нелегка справа. Адже потрібно охопити спектр знань не тільки в контексті перевірки інформації та маніпулятивного впливу зі сторони медіа, а й вміти мультиплікувати отримане.

Останнім часом сформувалося коло викладачів, які можуть і хочуть викладати медіаосвіту. З кожним роком таких людей усе більше. Якщо цим займається психолог, соціальний педагог чи журналіст — дітям це цікаво. Вчителі інформатики мають інший підхід, вони більше роблять акцент на технічні моменти, але все ж таки перевага має бути на стороні бібліотекара, бо саме він є компасом в інформаційному світі, а відтак і навігатором і ментором під час формування медіакультури учня.




2 ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЧИТАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ



2.1 Культура читання


В історії розвитку людства читання завжди відігравало важливу роль. Сьогодні читання пронизує всі сфери нашого життя. Воно покладене в основу інформаційної, освітньої, пізнавальної, професійної, а також щоденної діяльності людини. Важко уявити людину, яка б не користувалася читанням у повсякденному житті (читання газет, журналів, програми телепередач, розклад руху певного виду транспорту, керівництва з експлуатації будь-якого побутового приладу, кулінарних рецептів та ін.). Більшість сучасних професій передбачають читання інструкцій, факсів, угод, поштової кореспонденції, ділових паперів.

Культура читання – це сукупність знань, умінь та почуттів, які дозволяють читачеві повноцінно та самостійно засвоювати інформацію. Цей комплекс навичок у роботі з книгою, включає:

- усвідомлений вибір тематики читання;

- орієнтування в джерелах, насамперед у системі бібліографічних посібників і бібліотечних каталогів;

- систематичність і послідовність читання, вибір конкретної книги;

- розуміння , засвоєння та аналіз прочитаного:

- вміння використовувати на практиці отриману з літератури інформацію;

- закріплення та використання прочитаного (виписки, конспекти і т.д.)

Культура читання сучасної людини – це вміння працювати не лише з книгою, але й з періодикою та іншими носіями інформації, виділяти головне в тексті, робити примітки, конспектувати, складати план, цитувати, робити висновки з прочитаного. Культура читання включає знання про місце книги, газети, журналу серед інших каналів масової інформації в сучасному світі, їх особливості порівняно з радіо, телебаченням, кіно, специфіку різних видів видань, публікацій різного виду і жанру. Читацький рівень багато в чому визначає рівень духовного розвитку особистості і впливає на культуру освоєння технічних засобів інформації.

Культура читання формувалася й видозмінювалася протягом всієї історії людства. Її розвиток і трансформація залежали не лише від суспільно-політичних, соціокультурних та економічних умов, але й від появи нових носіїв інформації. В історії розвитку цивілізації відбулися кілька кардинальних змін у сфері обробки інформації, які було названо інформаційними революціями. Перша інформаційна революція – винахід письма. Друга – винахід книгодрукування. У ХV ст. сучасники відчули одночасно і радість, і страх з вимиранням рукописної книги, яку переписували, вкладаючи душу. Друкована книга здавалася їм механічною, бездушною, безликою. У ХХ ст. відбувається така ж зміна –третя інформаційна революція – винахід мікропроцесорної техніки і поява персонального комп’ютера. Суперниками книги стали електронні комунікації. Складається тип нового віртуального читача, який отримав вільний доступ до електронних каталогів бібліотек світу «читач – споживач – користувач».

Впровадження нових форм представлення інформації (баз даних, електронних книг, електронних журналів, газет тощо), стрімкий розвиток комп’ютерних технологій обробки даних, поява автоматизованих бібліотек, які мають електронні каталоги, – все це висунуло на перший план у сфері пошуку ефективних засобів роботи з інформацією поняття «комп’ютерна грамотність». Його поява не означає відмирання понять «бібліотечно-бібліографічна грамотність» і «культура читання», але водночас спричинила істотне зниження громадського інтересу до них.  Тому проблема культури читання, яка є багатоаспектною і багатогранною, охоплює як оптимальні методи опрацювання та засвоєння інформації, так і способи та засоби для збереження її матеріальних носіїв.

Сьогодні термін «культура читання» особливо виділяється серед інших, які свідчать про кваліфікацію читача. «Інформаційна культура», «Інформаційно-бібліографічна грамотність» відображають зовнішні прояви читацької діяльності. Вони легко піддаються обліку та аналізу, тоді, як культура читання включає в себе не лише вміння орієнтуватися у світі інформації, а й такі поняття, як «любов до книги», «інтерес до читання», «сприйняття і розуміння прочитаного», «творче читання» тощо.

Таким чином, культуру читання на сьогодні можна трактувати як стратегію діяльності в інформаційному текстовому просторі, що включає вміння знаходити потрібну інформацію, адекватно її сприймати й оцінювати, творчо використовувати для власного розвитку. Завданням бібліотеки залишається надання допомоги користувачам у роботі з книгою, з інформацією і виховання культури читання. Саме у цій інституції читачі проходять особливу інформаційну підготовку: опановують знання й уміння організації інформаційного пошуку за допомогою як традиційної, так і сучасної інформаційної технології. Бібліотека стає інформаційно-освітнім центром, завдання якого – формування нової культури читання користувачів сучасної книгозбірні та підготовка інформаційних продуктів, необхідних для читача, шляхом аналізу і синтезу знайденої інформації.

Формування основ інформаційної компетентності та читацької культури – одне з основних завдань сучасної бібліотеки. Особлива роль бібліотеки і бібліотекаря зокрема в формуванні інформаційної культури підростаючого покоління визначається, як мінімум, двома чинниками:

1) наявністю відповідних інформаційних ресурсів, включаючи ресурси на різних носіях: паперовому (книжкові фонди, фонди періодичних видань); магнітному (фонди аудіо- і відеокасет); цифровому (СД та ДВД-диски); комунікативному (комп'ютерні мережі) і інших носіях;

2) професійною готовністю бібліотекаря до формування інформаційної культури учнів.

В даний час, стрімкої інформатизації, необхідно доводити до свідомості як дітей, так і батьків, думку, що читання та письмо залишаться основопокладаючими інструментами культури у світі різноманітних засобів масової інформації. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, своєю чергою, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. Тож читання стає основою освіти і самоосвіти, неперервною навичкою людини протягом усього життя.


2.2 Роль бібліотеки у формуванні культури читання

Сучасна шкільна бібліотека має бути поряд з педагогом і координувати свою діяльність у напряму прищеплення культури читання, яка буде складатися з таких частин: формування інформаційної читацької компетентності;  самоосвіти, яка передбачає раціональні засоби роботи з друкованими виданнями та іншими інформаційними джерелами інформації; бібліотечно-бібліографічних знань, загальної культури учня.

Головне завдання популяризації бібліотечно-бібліографічних знань – це формування навичок користування друкованими виданнями, фондом бібліотеки, її довідково-бібліографічним апаратом. Задача бібліотекаря в тому, щоб навчити дітей користуватися передмовою, післямовою і коментарями до книги, робити записи про прочитане.

Шкільна бібліотека практикує таку форму виховання бібліотечно-бібліографічних знань, як бібліотечні уроки, що об’єднує різні форми роботи: це бесіди, огляди літератури, інтелектуальні ігри, турніри, літературні подорожі, ігротеки, різноманітні книжкові виставки, перегляди тощо.

Водночас кардинальні зміни, що відбулися у всіх сферах життя суспільства, зокрема у розвитку і становленні національної школи, вимагають перегляду й оновлення багатьох аспектів діяльності публічних і шкільних бібліотек. У зв’язку з цим найбільш актуальними завданнями школи і бібліотеки є наступне:

 - виховання учнів за допомогою книги;

 - залучення дітей до систематичного читання;

 - розширення кола читання;

 - привернення уваги до серйозної літератури;

 - акцентування на взаємозв’язок систематичного читання з високими оцінками з шкільних предметів.

Знання отримані у школі, розширюються і поглиблюються за допомогою додаткової літератури, менше часу приділяється ними для виконання домашніх завдань, зростає інтелект дитини. Усі ці аспекти досягаються при спільній роботі вчителів, бібліотекарів, батьків через читацький попит, читацьку культуру. Самоосвіта, робота над собою, розширення інтелекту школяра сприяє вмінню систематизувати інформацію, задовольняти духовні запити, формує інформаційну компетентність та культуру читання. 


2.3 Формування культури читання в процесі проведення бібліотечних уроків


       Рівень інформаційної культури визначається вмінням формулювати свої потреби в інформації, умінням ефективно її шукати, оцінювати й використовувати. І тому шкільні бібліотекарі повинні допомогти читачам зорієнтуватися в інформаційному просторі, виховати активних користувачів інформацією.

Проблема формування інформаційних умінь знаходити, обробляти, запам’ятовувати та використовувати інформацію тісно пов’язана з одним із найважливіших завдань сучасної школи – навчити учня вчитися.

На жаль, спостереження засвідчують, що часто читачі погано орієнтуються в книжковому фонді бібліотеки, не звертаються до бібліотечно-бібліографічного апарату, відчувають труднощі в користуванні каталогами, словниками, енциклопедіями. Це ще один аргумент на користь бібліотечних уроків. Виховання інформаційної та бібліотечно-бібліографічної культури учнів є ключовим напрямом шкільної бібліотеки, структурного підрозділу загальноосвітнього навчального закладу, що відображено у Положенні про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу.

Допомогти бібліотекарю та вчителю залучити дитину з ранніх років до бібліотеки, навчити працювати з книгою, користуватися інформацією, тобто вручити своєрідний «ключ» до бібліотеки може систематичне проведення в школі уроків бібліотечно-бібліографічної знань (ББЗ).

Для проведення уроків ББЗ необхідно:

- на початку навчального року скласти графік проведення занять;

- включити уроки ББЗ у загальношкільний розклад уроків;

- доручити проведення занять фахівцю-бібліотекареві (або вчителям, але за умови методичної допомоги бібліотечних працівників).

Якщо бібліотечні уроки проводити систематично, дуже швидко можна досягти позитивних результатів, зокрема:

- збільшення кількості постійних читачів бібліотеки;

- зменшення кількості випадків псування бібліотечних книжок;

- підвищення інтересу школярів до читання;

- покращення якості знань учнів.

Програма бібліотечних уроків має складатися з урахуванням вікових особливостей учнів та вимог шкільної програми з позакласного читання. Зазвичай така програма має орієнтований характер і повинна використовуватися творчо, з огляду на конкретні умови. Нею передбачається поступове набування і поглиблення учнями знань про книгу і роботу бібліотеки: від загального ознайомлення з бібліотекою – до знання змісту окремих розділів книжкового фонду, використання системи каталогів і картотек, бібліографічних посібників тощо. Знання школярів поступово поглиблюються, тому кожне наступне заняття має будуватися на більш складному матеріалі. На початку нового навчального року складаються тематично-календарні плани проведення бібліотечних уроків.

Особлива увага приділяється формуванню інформаційних умінь, а саме:

- свідомий вибір тематики читання, його систематичність, послідовність;

- раціональні прийоми роботи з текстом та іншими джерелами інформації;

- вільне орієнтування в інформаційному просторі;

- вміння грамотно ставити питання;

- вміння правильно застосовувати знайдену інформацію.

До практичних навичок, що формуються в процесі формування інформаційної культури належать:

- опрацювання раціональних прийомів пошуку необхідної для навчання літератури за допомогою бібліографічних посібників;

- використання довідково-бібліографічного апарату бібліотеки;

- орієнтація в джерелах інформації з метою максимального засвоєння і глибокого сприймання прочитаного, почутого.

Під час проведення уроків бібліотечно-бібліографічного циклу доцільно використовувати найрізноманітніші методи: бесіди, лекції, практичні заняття, доповіді і повідомлення учнів, різні види змагань, ігри, вікторини тощо. Варто пам’ятати, що найгірше засвоюються знання, подані учням у готовому вигляді, а найефективнішою є робота, що організує школярів до самостійного дослідження, спонукає здобувати знання, здійснювати «відкриття».

На цих уроках учні вчаться користуватися прикнижковим довідковим апаратом, елементами книги, систематично працювати з довідковими виданнями, вмінню чітко формулювати читацький запит, вільно орієнтуватися у різноманітних джерелах інформації, особливо в довідковій літературі. В Бахмутському НВК № 11 бібліотечні уроки проводяться за такими напрямками:

-    Бібліотечний урок у 1-х класах «Вступ до Читацької Академії. Знайомство зі шкільною бібліотекою».

-    Бібліотечний урок у 2-х класів «Світ дитячих газет і журналів».

-    Бібліотечний урок у 3-х класів «Основні елементи книги».

-    Бібліотечний урок у 4-х класах «Види книг. Жанри художньої літератури».

-    Бібліотечний урок у 5-х класах  «Народження і розвиток книги».

-    Бібліотечний урок у 6-х класах  «Пошук інформації.  Робота з довідковим апаратом бібліотеки».

-    Бібліотечний урок у 7-х класах  «Академічна доброчесність». 

-    Інформаційна година у 8-х класах  «Основи медіаграмотності».

- Інформаційна година у 9-х класах «Основи інформаційної безпеки. Критичне оцінювання ресурсів Інтернету».

На противагу застарілим підходам до розвитку читацьких інтересів школярів бібліотекам слід практикувати сучасні, динамічні, активні та інтерактивні форми роботи: інформаційні уроки на теми культури читання, проводити читацькі фестивалі та конференції, літературні читання, інтелектуальні конкурси та вікторини.

Головною ідеєю у проведенні бібліотечних уроків повинно бути формування ставлення до бібліотеки як до невичерпного джерела інформації, духовного осередку, де можна не лише поповнити свої знання, а й відпочити, поспілкуватися з однодумцями, знайти нових друзів.

Успіх роботи з формування інформаційної культури учнів залежить від тісного контакту школи, бібліотеки і батьків, узгодженого планування всієї роботи з книгою.

2.4 Висновок

Сучасна людина в умовах інформаційного суспільства повинна вміти не тільки читати, писати, говорити, але й швидко та вільно орієнтуватися у потоці усної та писемної інформації. Коли людині потрібна інформація, одним з перших постає питання, де і як її можна знайти, і людина починає свою навігаційну діяльність у морі інформації. Шкільна бібліотека - одне з доступних джерел отримання інформації учнів, педагогів, найважливіший елемент навчальної діяльності, спрямованої на розвиток освіченої особистості та інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу; скарбниця інформації всередині школи, її структурний підрозділ, доцільно організоване середовище, що оточує учня в культурно-освітньому просторі навчального закладу. В умовах інформаційного суспільства змінюється і роль бібліотеки як інформаційного та соціокультурного центру. Зараз завдання шкільної бібліотеки полягає у формуванні інформаційної культури читачів, розвитку культури читання, підвищенні рівня популяризації книги.

Формування інформаційної культури людини триває упродовж всього життя і особливу роль у цьому відіграють бібліотеки. Саме вони повинні стати посередниками між джерелами інформації та користувачами, забезпечуючи інформаційну підтримку освіти, незалежність у користуванні матеріалами. Повною мірою оволодіти інформаційною компетентністю учень не може без становлення читацької компетентності, забезпечити яку може тільки спільна діяльність педагогів, батьків і бібліотекаря школи.


3 ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ


3.1  Розвиток інформаційно-цифрової компетентності учнів Нової української школи в межах роботи шкільної бібліотеки


        Формування інформаційної компетентності випускників є в наш час одним з найбільш актуальних завдань системи освіти. Володіння інформацією, способами її отримання, обробки і використання -  необхідна умова успішного входження людини в сучасне суспільство. Саме тому інформаційна компетентність сьогодні віднесена до розряду ключових, а створення умов для становлення інформаційної компетентності старшокласника стає одним з пріоритетних завдань освіти.

Завдяки швидкому розвитку комп'ютерних технологій люди мають доступ до найрізноманітнішої інформації в будь-якій точці планети, обмінюються інформацією, спілкуються в режимі реального часу. Для вільної орієнтації в інформаційних потоках сучасний фахівець будь-якого профілю повинен уміти одержувати, обробляти і використовувати інформацію за допомогою комп'ютерів та інших засобів зв'язку. Але для цього необхідно знати правила навігації по величезній кількості доступної інформації і володіти певною інформаційною культурою.

Основи інформаційної компетентності учня, як і вчителя, включають самостійну роботу з інформацією. Так робота з джерелами інформації припускає: пошук необхідної інформації (орієнтація в інформаційних потоках і комунікаціях, уміння користуватися довідковим апаратом електронних бібліотек, проведення первинного і вторинного відбору інформації і т.д.); знання основ бібліографії в електронних бібліотеках (уміння користуватися джерелами бібліографічної інформації - каталогами, картотеками, знання системи науково-допоміжної і рекомендаційної, галузевої і міжгалузевої, поточної, ретроспективної і перспективної бібліографії: навики бібліографічного опису документів, складання бібліографічних списків і т.д.); уміння працювати з джерелом інформації (володіння різними методиками читання, а також методиками конспектного, тезового, реферативного викладу матеріалу); робота з різними видами і типами літератури (довідкової, учбової, методичної, наукової, науково-популярної, художньої, книгами, періодикою); використання технічних засобів в учбових і практичних цілях.

 У зміст інформаційної компетентності входить: аналіз і синтез одержаної інформації; уміння виділяти головне з безлічі другорядного; переробка (осмислення) інформації; запам'ятовування інформаційних одиниць; подальше відновлення в пам'яті; перетворення одержаної інформації у власне знання; процес створення нової інформації і знань. Інформаційна компетентність повинна забезпечити школярам можливість  успішно продовжувати освіту протягом всього життя, підготуватися до вибраної професійної діяльності, жити і працювати в інформаційному суспільстві. 

Створення медіа-простору та перетворення бібліотеки на інформаційний центр закладу освіти допоможе в організації постійного доступу учасників освітнього процесу до якісної інформації та відкритті доступу до практично необмеженої чисельності інформаційних джерел, як традиційних (книг, газет, журналів, довідкових видань), так і нетрадиційних (електронної бібліотеки, комп’ютерних програм, каталогів). Тому саме на базі бібліотеки можливе формування інформаційно-цифрової компетентності, яка передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо). Тобто опанування основою цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях.

На базі шкільної бібліотеки можливо розвити такі складові компоненти інформаційної компетентності:

• Читацькі вміння:

·       навички швидкого читання;

·       формування та розвиток читацьких інтересів.

Даний компонент компетентності можливо формувати за допомогою проведення різноманітних заходів: вікторин, змагань, занятть з елементами тренінгу, що спрямовані саме на розвиток навичок швидкого читання та читацьких інтересів.

• Бібліотечно-бібліографічні знання.

Бібліотечні уроки, он-лайн екскурсії, практичні вправи

• Володіння сучасними комп’ютерними засобами.

Створення медіа-простору, курси з вивчення, уроки з інформаційної безпеки  

• Інформаційна культура.

Цикл уроків з формування медіаграмотності та основ інформаційної безпеки, заходи з елементами тренінгу, вікторини, змагання.


3.2 Формування інформаційної компетентності  під час бібліотечних уроків

Навчити в школі всьому неможливо. Рано чи пізно знання застаріють і людина стане функціонально недієздатною. Виникає потреба вироблення в учня вміння навчатися, самостійно знаходити необхідне джерело інформації, застосовувати знання, набуті впродовж життя, у власній практичній діяльності. Тобто бути освіченою і компетентною людиною, яка може адаптуватися в умовах постійних змін. Практика ж показує, що в багатьох учнів недостатньо сформовані навіть елементарні вміння та навички працювати в бібліотеці, шукати літературу. Школярі не вміють раціонально використовувати та подавати інформацію з різних джерел. Більшість учнів вчаться “для оцінок”, за принципом “зазубрив – відповів – забув”.

Про це свідчать такі дані (дослідження проводились в школі на паралелі 8-9 класів): основна маса учнів (близько 70%) відвідують бібліотеку, виконуючи те чи інше завдання вчителів, 25% учнів не відвідують бібліотеку взагалі, 3% - йдуть до бібліотеки, щоб заспокоїтися і переглянути журнали, і лише 2% - щоб знайти інформацію для власних потреб, не пов’язаних із школою, або взяти книжку для читання у вільний час.   Майже 97% учнів не мають чіткого уявлення про те, що таке рекомендаційна бібліографія, як працювати з бібліотечним каталогом і картотекою, як самостійно вибрати потрібну книжку для свого віку. Майже 90% опитаних назвали основною причиною, яка заважає вчитися краще, власні лінощі, 3% - погану пам’ять, 3% - нудність і нецікавість, 2% - надмірне захоплення комп’ютерними іграми, і лише 1% учнів вважають, що для того, щоб вчитися краще, слід більше читати.

Майже всі учні не прагнуть знати хоча б про існування додаткових джерел інформації на допомогу вивченню шкільних предметів.

Переважна більшість учнів читають ті чи інші періодичні видання, але лише один учень назвав як улюблений - науково-пізнавальний журнал, що відповідає за призначенням його віку.

Лише 2% учнів вважають, що бібліотека може допомогти учневі навчатися краще. Не дивно, що серед улюблених шкільних предметів називаються такі, що не потребують посиленої розумової діяльності. Як відомо, дитині подобається те, що в неї виходить. Якщо учень не вміє навчатися, не володіє інформаційною культурою на достатньому рівні, він намагатиметься уникнути будь-яких дій, пов’язаних з розумовою діяльністю.

Отже, важливе завдання вчителя та бібліотекаря - зацікавити учнів додатковими джерелами інформації, націлити на їх пошук у бібліотеці, заповнити прогалини в знаннях учнів з основ інформаційної культури.

Виходячи з існуючих рівнів засвоєння учнями як навчального матеріалу, так і будь-якої інформації взагалі, можна визначити етапи формування інформаційних компетентностей, які має проходити учень під час роботи з інформацією:

–ознайомлення - учень визначає кількість інформації з проблеми та можливість її опрацювання;

– репродукція- учень вивчає масив інформації з проблеми, накопичує її;

– перетворення- критичне осмислення масиву інформації, порівняння фрагментів з різних джерел однієї тематики, визначення їх достовірності; вилучення робочої інформації: її узагальнення;

– творчий етап - створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації: формулювання гіпотез, їх перевірка і доведення, створення власних теорій. написання творчих робіт, художніх творів.

Роботу з розвитку інформаційної компетентності доцільно розпочинати з першого класу - проводити систему бібліотечних уроків. Учнів необхідно навчати вдумливо читати книги, пояснювати правила користування сучасною бібліотекою, орієнтації в системі бібліотек регіону, держави, навчання навикам роботи з різними видами видань, у тому числі й нетрадиційних носіїв інформації. Формуванню навиків інформаційної культури сприяють форми індивідуальної та масової роботи: книжкові виставки, огляди, цикли читань, обговорення книг, читацькі конференції, усні журнали, літературні вечори, години спілкування з поезією, музикою, мистецтвом, прес-конференції за формою ділових та рольових ігор.

Необхідно усвідомлювати, що в роботі щодо популяризації книг, формування системи бібліотечно-бібліографічних знань школярів, виховання культури читання важливим є аналіз рівня їхньої бібліотечної освіти, компетентності, вивчення її ефективності і результативності. Тому потрібно постійно вивчати читацькі запити школярів, проводити різні анкетування, використовувати активні форми популяризації літератури , що дають позитивні результати. У школярів формується стійкий інтерес до книги, глибокі теоретичні знання і практичні навички роботи з нею, закладаються міцні основи читання; вони ширше прилучаються до популяризації української літератури, історії та культури українського народу, стають духовно багатшими.

На противагу застарілим підходам до розвитку читацьких інтересів школярів бібліотекам слід практикувати сучасні, динамічні, активні та інтерактивні форми роботи: інформаційні уроки на теми культури читання, проводити читацькі фестивалі та конференції, літературні читання, інтелектуальні конкурси та вікторини.

Організацію заходів по інформаційній освіті доцільно проводити в 3 рівнях:

-        традиційне навчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежується наданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу в бібліотеці систему обслуговування;

-   бібліографічне навчання, що передбачає навчання методам пошуку інформації і вивчення бібліографічних джерел;

-  навчання читачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами даних із застосуванням комп'ютерної техніки.  

Зміст, форми і методи інформаційної освіти читача визначаються не тільки рівнем його культури читання або професійними потребами, але й умовами праці в бібліотеці, нерідко ситуативними методами обслуговування: в одних випадках бібліотекар може популярно роз'яснити правила розстановки книг на полицях, принципи користування алфавітно-предметним покажчиком до систематичного каталогу і картотеки статей, в інших - необхідне знайомство з документацією, що регламентує правила опису видань, а в деяких - проводити практичні заняття по бібліографічному опису, пошуку книг за окремою тематикою, по користуванню комп'ютерною технікою і т.і.

Отже, основні завдання занять з учнями 1-4 класів полягають в тому, щоб:

-    сформувати у школярів загальне уявлення про бібліотеку;

-    ознайомити та поглибити знання школярів про користування бібліотекою та книгою;

-    ознайомити їх з періодичними виданнями - газетами та журналами;

-    сформувати в учнів уміння вибирати книги для самостійного читання, вміння орієнтуватись у книжці і серед книжок;

-     формувати у школярів знання про сучасні інформаційні технології та розвивати навички їх використання. 
       

Основні завдання занять з учнями 5-7 класів:

- формувати вміння школярів працювати з довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки, прикнижковою бібліографією, різними джерелами інформації;

-   розвивати читацькі інтереси, вміння самостійно працювати з інформацією;

-    сформувати у школярів загальне уявлення про каталоги та картотеки, каталожну картку, всесвітню мережу Інтернет;

-    сформувати в учнів уявлення про доброчесність;

-    визначити основні принципи та важливість доброчесності;

-    розвивати критичне мислення, вміння аналізувати інформацію, робити логічні висновки;

-    виховувати повагу до себе та інших;

-    прислухатися до різних думок та формувати власну позицію.



Основні завдання занять з учнями 8-9 класів:

-    дати базові знання у сфері медіа;

- ознайомити учнів із найрозповсюдженішими видами маніпуляцій і пропаганди, кіберзагроз;

-   надати базові інструменти перевірки інформації та критичного мислення;

- надати готові поради, як захистити особисту інформацію від втрати або крадіжки;

-   володіти методами і прийомами психологічного захисту від непотрібної інформації, безпечної поведінки в медійному просторі, навичками організації особистісного медійного простору (в тому числі й творчими).



До найважливіших напрямів покращення інформаційної компетентності варто віднести необхідність професійної взаємодії вчителів і бібліотекарів на термінологічному, змістовному, організаційному рівнях.

Належний термінологічний рівень взаємодії означає, що вчитель і бібліотекар «говорять на одній мові», що їх понятійно-термінологічний апарат, що характеризує інформаційну підготовку учнів є сумісний і однозначний.

Наявний змістовний рівень свідчить про те, що зміст бібліотечних заходів і занять з основ інформаційної культури, які можуть вести як вчителі, так і бібліотекарі, взаємопов'язаний: так вчитель співвідносить зміст кожної теми занять з основ інформаційної культури, що вивчається, з ресурсними і пошуковими можливостями бібліотеки, а бібліотекар відповідно орієнтує зміст заходів, що проводяться, на тісний зв'язок з дисциплінами, які вивчаються,  а також завданнями для самостійної, науково-дослідної роботи.

Організаційний рівень взаємодії покликаний забезпечити системно-цільове планування занять з основ інформаційної культури школяра, узгоджене з планово-організаційною діяльністю бібліотеки, включаючи чітке визначення місця проведення занять: звичайний клас, бібліотека, комп'ютерний клас, інформаційний центр і т. ін.

У свою чергу, бібліотека, презентуючи собою одну з початкових ланок в ланцюзі безперервної освіти, одержує зараз унікальний шанс підвищити свій престиж, зміцнити статус сучасного бібліотекаря за рахунок перетворення бібліотеки в особливий інформаційно-освітній центр – центр формування інформаційної культури користувачів сучасної книгозбірні. Центр, в якому школярі одержують особливу – інформаційну підготовку: опановують знаннями і уміннями організації інформаційного пошуку як в традиційній (ручний), так і в новій інформаційній технології, аналізу і синтезу знайденої інформації, технологією самостійної підготовки необхідних в ході навчання інформаційних продуктів.



3.3  Висновок


ХХІ сторіччя – час інформаційних технологій, освіта розвивається безперервно, але гарантувати перспективу отримання нових знань усім, хто цього прагне, можна лише за сприяння інформаційних ресурсів книгозбірень.

Чим є бібліотека в ХХІ столітті? Під тиском змін у суспільстві, бібліотека перестає бути сакральним сховищем книг і перетворюється у багатофункціональний простір. Звичайні бібліотеки, де тільки видають книжки, вже відходять у минуле. Сучасність вимагає, аби бібліотеки ставали інформаційним осередком, компасом у світі глобальної інформації.

Серед сучасних моделей трансформації шкільної бібліотеки чи не найбільшу увагу викликає модель «бібліотека – інформаційний центр». Модель «шкільна бібліотека – інформаційний центр» як типове рішення організації діяльності сучасної шкільної бібліотеки найбільш повно відповідає цілям і завданням, які в «Маніфесті шкільних бібліотек» ІФЛА/ЮНЕСКО визначені як місія шкільної бібліотеки, а саме: «Шкільна бібліотека надає інформацію й ідеї, що мають фундаментальне значення для успішної діяльності в нашому сьогоднішньому світі, який усе більше будується на інформації та знаннях. Шкільна бібліотека озброює учнів навичками безперервної самоосвіти і розвиває уяву, допомагаючи їм стати відповідальними громадянами».

Сучасні учні креативні, з гнучким мисленням, їм лише необхідна підтримка, яку можуть надати бібліотеки. В обличчі бібліотекаря учень, перш за все, може знайти ментора, який направить його на шляху саморозвитку. Створивши на базі шкільної бібліотеки сучасну медіа-зону, школа відкриє ще одне вікно можливості для учня. Бібліотека стане ще одним структурним підрозділом закладу освіти, завдяки якому відбуватиметься набуття учнями ключових компетентностей, адже після занять учень може прийти до бібліотеки та за допомогою онлайн сервісів (роботі з якими його навчить на своїх заходах бібліотекар) розвине та покращить свої знання, зможе випробувати свої сили у різноманітних грантах і конкурсах. Наприклад, зараз існують онлайн сервіси, за допомогою яких можна вивчити іноземну мову через пряме спілкування з носіями мови; маючи відповідний рівень знань, які також можна безкоштовно підвищити у стінах бібліотеки, учень має можливість подати свою кандидатуру на стипендіальне навчання в іноземних закладах вищої освіти або ж проходити онлайн курси іноземною мовою, знову ж таки у стінах бібліотеки. Інформаційний простір відкриває безмежний світ можливостей та ризиків, а побачити ці можливості та вберегтися від ризиків може також і шкільний бібліотекар.




ВИСНОВКИ

Вивчивши наведену інформацію можна зробити висновок, що проблема, яка досліджувалась достатньо опрацьована в теорії та практиці.

Зміна цілісних орієнтирів шкільної освіти вимагає перебудови всіх складових компонентів сучасної школи. Серед них шкільна бібліотека як обов'язковий структурний підрозділ загальноосвітнього навчального закладу займає особливе місце. Всі стратегічні освітньо-виховні завдання, які слід вирішувати школі, трансформуються в завдання й діяльність шкільної бібліотеки.

Кардинально змінюється і роль бібліотекаря в школі: від працівника, який рекомендує гарну книгу і видає її учням, до спеціаліста в галузі нових інформаційних технологій, здатного співпрацювати з учителями в питаннях системного підходу до роботи з інформацією з навчальних предметів, щоб із перших років навчання в школі пошук і отримання інформації стали б повсякденною потребою учнів.

Бібліотекарі вчать читачів отримувати задоволення від процесу читання. Прищеплюють любов до рідного краю, міста, до природи. Виховують шанобливе ставлення до книги, до історії, до близьких. Залучають дітей до самостійного пошуку інформації, допомагають відчути силу мистецтва, розвивати художній смак, збагачувати мову.

Насамкінець хотілося б сказати, що проблема навчання учнів раціонально працювати з інформацією, формування їхньої інформаційної культури повинна хвилювати весь педагогічний колектив сучасної школи, мета якої - дати суспільству всебічно розвинену, інформовану, освічену людину, яка має жити в ХХІ ст. і працювати на його користь.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анікіна Т. Формування інформаційної компетентності учнів. Проектні технології// Школа. – 2009. - № 10. – С. 35-42.

2. Бондаренко Д. Г. Методичні рекомендації щодо проведення «Відкритого уроку читання»// Шкільна бібліотека плюс. – 2011. - № 2. – С. 2-5.

3. ВашуленкоО. Читацька компетентність молодшого школяра: теоретичний аспект// Початкова школа. – 2011. - № 1. – С. 48-50.

4. Волобуєва Л. М. Сучасний учень і культура читання// Управління школою. – 2010. - № 10. – С. 16.

5. Гаркуша В. В. Як виховувати у дітей інтерес до читання// Шкільна бібліотека. – 2009. - № 6. – С. 84-85.

6. Зангізорян Ш. С. Інформаційна компетентність школяра// Шкільна бібліотека. – 2011. - № 1. – С. 57-60.

7. З книгою чи комп ютером у ХХІ столітті? (8-11 класи)// Зарубіжна література. – 2010. - № 6. – С.28.

8. Книга навчальна та для дозвілля// Шкільна бібліотека. – 2010. - № 4. – С. 54.

9. Кривцова Н. М. В. О. Сухомлинський про виховання книгою// Шкільна бібліотека. – 2010. - № 8. – С. 73.

10. Кривцова Н. М. Від компетентного читача – до інтелектуально розвинутої особистості// Сучасна школа України. – 2010. - № 9. – С. 1-20 (вкладка).

11. Лисак Л. Інтерпретаційна компетентність: практика формування// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. - № 1. – С. 7-10.

12. Одарченко С. Є. Розвиток читацьких навичок учнів// Шкільна бібліотека. – 2010. - № 6. – С. 44-46.

13. Спільними зусиллями виховаємо любов до читання// Шкільна бібліотека. – 2008. - № 6, - С. 11-13.

14. Ткачук Г. Читання – розгляд як системний метод формування культури читацької діяльності учня// Початкова школа. – 2009. - № 9. – С. 7-10.

15. Утенська Т. С. Формування і розвиток читацької компетентності школярів// Управління школою. – 2009. - № 7. – С. 12-14 (вкладка).

16. Цемрюк Л. П. Сучасний учень і культура читання// Шкільна бібліотека. – 2010. - № 10. – С. 66.

17. Читання – шлях до успіху. Спецвипуск// Шкільна бібліотека плюс. – 2009. - № 8(квіт.). – С. 3-33.

18. Читання – найкраще навчання// Управління школою. – 2009. - № 34. – С. 37-45.

19. Шалагінов Б.Мотивація читання як методична проблема// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. - № 2. – С. 2-4.

20. Шеляг Г. Формування читацького інтересу учнів 1-2 класів// Початкова освіта. – 2009. - № 46 (груд.). – С. 2-5.

21.    Заліток Л. Бібліотека як джерело духовної культури в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського / Людмила Заліток // Початкова школа. – 2008. - №9. – С.19-21.

22.    Іменнова О.І. Використання інформаційно-комунікативних технологій у школі / О.І. Іменнова // Педагогічна майстерня. – 2013. – С.22-27.

23.    Мартиненко В. Сутність характеристики читацької компетентності молодших школярів / Валентина Мартиненко // Початкова школа. – 2013. - №12. – С.3-7. – (Методика навчання).

24.    Мельник М. Формування й розвиток читацької компетентності школярів/ Марія Мельник // Школа. – 2012. – №2. – С.40 – 41.

25.    Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину / В.О. Сухомлинський // Вибр. тв. у 5-ти т. -  Т.2. – К. Рад. школа. – С. 149 – 415.

26. Утянська Т. С. Формування і розвиток читацької компетентності школярів / Т. С. Утянська // Управління школою. – 2009. - №7. – С.16-12 – 16-15. – ( Методбанк).

27.    Цвейг Стефан. Книга, как врата в мир / Стефан Цвейг // Собр. соч. в 7-ми т. – Т. 7. – М.: Правда, 1963. – С.330 – 338.

28.           Яцента Л. Формування якостей читання як методична проблема: (крізь призму спадщини В.О. Сухомлинського) / Людмила Яцента // Початкова школа. – 2008. - №9. – С.3 – 6.

29. Зубов, Ю.С. Информатизация и информационная культура // Проблемы информационной культуры: Сб. ст. — М., 1994. — С. 6–11

30. Андрухів , С.Д. Формування інформаційної культури учнів // Шкільна бібліотека. – 2006. - №10. – С. 48 – 50.

31. Заходи заохочення до читання // Шкільна бібліотека плюс. – 2011. - №2. – С.2.

32. Заходи шкільної бібліотеки щодо стимулювання учнів до самостійної роботи з книгою // Шкільна бібліотека. – 2002. - №1. – С.22.

33. Роль шкільної бібліотеки у розвитку дитячого читання // Шкільна бібліотека плюс. – 2011. - № 13 - 14. – С.8

34. Формування в учнів інформаційної культури // Шкільна бібліотека. – 2002. - №2. – С.50.

35. Медіаосіта – всюдисуща та пожиттєва/ Валентина Здановська // Шк. Бібл.-інформ. Центр. – 2013. № 12. – С.1.-9.

36. Ляшенко, Л.П. Сучасний бібліотечний урок: Розробки уроків. – Добропілля: НВК №1, 2015. - 120 с.

37. Інформаційна культура / Анна Бардашевська // «Шк. Бібл.-інформ. Центр. – 2014. № 1. – С.38.-43.



Електронні ресурси:

1.    Медіакультура та її функції [Електронний ресурс] / Лазарева Лілія Миколаївна. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/libs/stattya/318-mediakultura-ta-yiyi-funktsiyi.html

2.    Медіакультура практичні вправи 2. Методика формування медіакультури учнів. Практичні завдання [Електронний ресурс] / - Режим доступу: https://en.calameo.com/books/00506672242f4a09ff12c

3.    Інформаційна культура: динаміка розвитку у пошуках вірної стратегії. [Електронний ресурс] / Національна бібліотека України для дітей/ - Режим доступу:  http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?Id=5784

4.    Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. [Електронний ресурс] / - Режим доступу:https://ms.detector.media/mediaprosvita/mediaosvita/kontseptsiya_vprovadzhennya_mediaosviti_v_ukraini/

5.    Медіакультура. [Електронний ресурс] / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. - Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/Медіакультура

6.    Функції медіа культури. [Електронний ресурс] /  Навчальні матеріали онлайн. - Режим доступу: https://pidruchniki.com/91503/kulturologiya/funktsiyi_media_kulturi

7.    «Культура читання в епоху цифрових комунікацій» (Віртуальний бібліографічний список) [Електронний ресурс] / Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва Відділ наукової інформації та бібліографії. - Режим доступу:  http://old.library.vn.ua/shows/kultura-chytannya-v-epohu-tsyfrovoi-komunikatsii.html

8.    Формування культури читання  в аспекті збереження матеріальних носіїв інформації [Електронний ресурс] /  Льода Любов Дзендзелюк Леся Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника / Інформаційний простір бібліотеки: польсько-український досвід. - Режим доступу:  http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/42345/1/Inf-prostir-biblioteky__2018-354-366.pdf

9.    Сучасний учень і культура читання. [Електронний ресурс] / - Режим доступу: http://school79.edu.kh.ua/osnovni_napryami_diyaljnosti/biblioteka/formuvannya_kuljturi_chitannya/

10. Навіщо школярам предмет з медіакультури. [Електронний ресурс] /  Марина Дорош/ - Режим доступу:  https://ms.detector.media/mediaprosvita/kids/navischo_shkolyaram_predmet_z_mediakulturi/

Немає коментарів:

Дописати коментар